Історія справи

Постанова ВГСУ від 02.09.2014 року у справі №915/2348/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року Справа № 915/2348/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", м. Миколаїв (далі - Товариство),

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2014

зі справи № 915/2348/13

за позовом Товариства

до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Миколаїв (далі - територіальне відділення АМК),

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Новицького М.З., Харченко С.В.,

відповідача - Волика В.М., Колодяжної Ю.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 27.09.2013 № 127-рш (далі - оспорюване рішення).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.02.2014 (суддя Коваль С.М.): позов задоволено; оспорюване рішення визнане недійсним; з територіального відділення АМК стягнуто на користь Товариства 1 147 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 (колегія суддів у складі: Філінюк І.Г. - головуючий, Лавриненко Л.В. і Жеков В.І.): задоволено апеляційну скаргу територіального відділення АМК; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України (з письмовими поясненнями до неї) Товариство просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції, а рішення господарського суду від 25.02.2014 залишити без змін, стягнути з територіального відділення АМК на користь Товариства суму судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваної постанови без застосування норм права, які підлягали застосуванню, - статті 61 Конституції України, статей 49, 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), статей 639-641 Цивільного кодексу України, пункту 37 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (далі - Правила КЕЕ), застосуванням апеляційним господарським судом норм, які не підлягали застосуванню, - пунктів 3.33, 6.37, 10.8 Правил користування електричною енергією для населення.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, і просить останнє залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

У розгляді касаційної скарги оголошувалася перерва до 10 год. 50 хв. 02.09.2014.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

Товариством і гр. ОСОБА_10 було укладено договір про користування електричною енергією (далі - електроенергія) від 14.01.2010 № 351117 (далі - Договір). При його виконанні сторони зобов'язалися керуватись Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 (далі - Правила КЕЕН).

За пунктом 37 Правил КЕЕН енергопостачальник має право пропонувати споживачам додаткові послуги, пов'язані з постачанням електроенергії. Пунктом 9 Договору також визначено, що енергопостачальник має право пропонувати споживачу надання додаткових послуг, пов'язаних з постачанням електроенергії, перевіряти стан приладів обліку та знімати показання відповідно до умов Договору, встановлювати увідні пристрої, які передбачені нормативно - технічними документами, проводити обстеження внутрішньобудинкових електричних мереж споживача, вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними споживачем під час користування електроенергією, або відключати споживача без його згоди у випадках, передбачених Правилами КЕЕН.

При зверненні ОСОБА_10 до Товариства із заявою від 19.03.2012 з питання об'єднання рахунків та установлення іншого особового рахунку йому було запропоновано послугу з проведення технічної перевірки об'єднаної електроустановки. Технічна перевірка, згідно з Правилами КЕЕН, це - виконання комплексу робіт з метою визначення відповідності стану засобу обліку електричної енергії та схеми його підключення, а також відповідності стану електропроводки та електроустановок від межі балансової належності до точки обліку Правилам улаштування електроустановок та іншим нормативно-технічним документам.

Пропонуючи дану послугу, Товариство виходило з того, що при об'єднанні електроустановок, а фактично - різних, хоча й сусідніх приміщень гр. ОСОБА_10 мав бажання знати стан електропроводки об'єднаних електроустановок та мати підтвердження його відповідності Правилам улаштування електроустановок та іншим нормативно-технічним документам.

Гр. ОСОБА_10 було проведено оплату даної послуги у розмірі 69,12 грн. (копія квитанції від 22.03.2012).

Згідно з оспорюваним рішенням:

1) визнано, що Товариство займало монопольне становище у 2011- 2012 роках на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом населенню у межах території Миколаївської області, на якій розташовані власні електричні мережі Товариства, як таке, що на цьому ринку не мало жодного конкурента;

2) дії Товариства, які полягали у неправомірному зобов'язувані гр. ОСОБА_10, який мешкав за адресою: АДРЕСА_1, здійснити оплату за послугу технічної перевірки електроустановки без належних на те правових підстав, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону, а саме - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

3) за вчинене порушення на Товариство було накладено штраф у сумі 68 000 грн.;

4) зобов'язало Товариство оприлюднити за власні кошти пункти 1-3 резолютивної частини цього рішення в офіційному друкованому виданні Миколаївської обласної ради у місячний строк з дня набуття ним законної сили, про що повідомити територіальне відділення АМК з наданням усіх підтверджуючих документів у 5-денний строк з дня розміщення публікації.

У прийнятті оспорюваного рішення територіальне відділення АМК виходило з таких обставин:

- Товариство здійснює діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом;

- товаром є постачання електроенергії за регульованим тарифом, споживачі - населення Миколаївської області, товарними межами ринку є постачання електроенергії за регульованим тарифом населенню, територіальні межі ринку - межі території Миколаївської області, на якій розташовані власні електричні мережі Товариства;

- Товариство є єдиним суб'єктом господарювання, який постачає електроенергію за регульованим тарифом населенню в межах території Миколаївської області, на якій розташовані власні місцеві (локальні) електричні мережі Товариства, відповідно до отриманих ліцензій НКРЕ;

- часовими межами ринку визначено 2011 - 2012 роки - проміжок часу, протягом якого залишились незмінні структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому;

- на даному ринку Товариство не мало жодного конкурента;

- Товариство надало гр. ОСОБА_10 рахунок на оплату послуги з технічної перевірки без встановлення факту пошкодження, втрати або неправильної роботи приладу обліку з вини споживача;

- за Законом України "Про захист прав споживачів" (пункт 17 статті 1) послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У матеріалах справи є поданий Товариством наказ від 31.05.2011 № 599 "Про введення в дію вартості додаткових робіт (послуг), пов'язаних з ліцензованою діяльністю" з додатком - Переліком додаткових робіт і послуг ПАТ "Миколаївобленерго", пов'язаних із ліцензованою діяльністю (далі - Перелік). Як вбачається з назви підрозділу 5.1 розділу 5 Переліку "Позачергова технічна перевірка 1-фазних, 3-фазних електричних установок за заявою побутових споживачів", послуга з проведення позачергової технічної перевірки надається Товариством за заявою (замовленням) споживача.

Перелік операцій, які входять до складу технічної перевірки електролічильника, визначено, зокрема, таким документом, як СОУ-Н ЕЕ 05.840:2007 "Технічна перевірка однофазного електролічильника та дооблікових електричних мереж в індивідуальній забудові (лічильник у квартирі, будинку)".

Пунктом 3.1 Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю, затвердженою постановою НКРЕ від 25.12.2008 № 1522 (з подальшими змінами; далі - Методика) визначено, що плата за обсяг виконаних додаткових робіт (послуг) - це вартість додаткових робіт (послуг), які пов'язані з діяльністю з передачі та постачання електричної енергії, і є істотною умовою договору, визначається в договорі при його укладенні до початку виконання робіт (надання послуг); плата за обсяг виконаних додаткових робіт (послуг) визначається з урахуванням фактичних обсягів проведених робіт.

Виконання робіт з технічної перевірки засобу обліку, встановленого у помешканні споживача, є правом Товариства і не має ознак послуги, у якій споживач мав потребу. Ці роботи можна віднести до послуг при їх замовленні споживачами, тобто при наявності попиту на дану послугу.

У визначенні товару даного ринку або його меж територіальне відділення АМК зобов'язане було визначити споживчі властивості товару, умови його використання, фізичні, технічні, експлуатаційні властивості і характеристики, якісні показники товару, який названо територіальним відділенням АМК "постачання електричної енергії". Однак матеріали справи № 1-26.213/116-2013 адміністративної колегії територіального відділення АМК не містять доказів того, що зазначені показники цим відділенням визначалися, а оскаржуване рішення не містить посилань на відповідні докази; у згаданому рішення лише зазначається, що в даному випадку товар - це постачання електроенергії за регульованим тарифом.

Натомість Товариством здійснюється продаж на ринку товару, який іменується "електрична енергія", що узгоджується з положеннями Закону України "Про електроенергетику" і Правил КЕЕ, які визначають поняття електроенергії.

Саме цей товар має споживчі властивості, які полягають у забезпеченні можливості перетворення електроенергії на інші види енергії або забезпечення роботи приладів та обладнання, умови використання в приладах, що здійснюють таке перетворення, фізичні характеристики - напруга 220 або 380 В, частота струму 50 Гц. На товар з переліченими характеристиками є попит та пропозиція.

Постачання електроенергії є господарською діяльністю.

Отже, територіальне відділення АМК, визначаючи товаром "постачання електроенергії", підміняє поняття "товар" видом господарської діяльності, що суперечить статті 1 Закону, оскільки господарська діяльність не має фізичних, технічних характеристик, споживчих властивостей, не може бути предметом господарського обігу, на неї немає ні попиту, ні пропозиції.

Послуга з проведення технічної перевірки гр. ОСОБА_10 Товариством не нав'язувалась і матеріали справи не містять доказів зворотного.

Територіальним відділенням АМК не доведено неможливість вчинення Товариством дій, які ці відділення вважало порушенням за наявності значної конкуренції на ринку.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.

Всупереч вимогам пунктів 1.2, 3.33, 6.37, 10.8 Правил КЕЕ, пункту 17 Правил КЕЕ, пункту 3.6.6 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 13.06.1996 № 15/1 (з подальшими змінами), Методики Товариство пропонувало споживачу оплатити вартість додаткової послуги, зокрема технічної перевірки правильності роботи засобу обліку за відсутності як встановленого факту пошкодження, втрати або неправильної роботи приладу обліку з вини споживача, так і за відсутності укладеного ними договору щодо надання відповідних послуг або разового замовлення чи згоди споживача щодо проведення позапланової технічної перевірки лічильника.

Відповідно до частини першої статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Частиною першою статті 36 Закону передбачено, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

Органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти розпорядження про об'єднання кількох справ в одну або про виділення справи для окремого розгляду (частина перша статті 38 Закону).

Згідно із статтею 49 Закону розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо, зокрема, вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного комітету України справа з тих же підстав щодо того самого відповідача.

Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України):

- судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи (частина перша статті 47);

- господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина перша статті 43);

- обставини, встановлені рішенням суду у, зокрема, господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи (частина третя статті 35).

Суди попередніх інстанцій у розгляді даної справи не оцінили в контексті наведених норм зміст дослідженого ними оскаржуваного рішення, з якого вбачається, що розгляд справи № 1-26.213/116-2013 порушено за ініціативи відділення АМК у зв'язку з здійсненням контролю за дотриманням Товариством законодавства про захист економічної конкуренції щодо надання додаткових послуг, пов'язаних з ліцензованою діяльністю, а не за заявою окремого споживача на досліджуваному ринку.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції щодо надання додаткових послуг, пов'язаних з ліцензованою діяльністю, може мати системний триваючий характер і виявлятися в порушенні прав кількох споживачів.

У касаційній скарзі Товариства зазначено, що адміністративною колегією територіального відділення АМК також прийняті рішення: № 80-рш у справі № 1-26.213/01-2013; № 125-ріш у справі № 1-26.213/114-2012; № 126-рш у справі № 1-26.213/115-2013; № 128-ріш у справі № 1-26.213/113-2013; № 129-ріш у справі № 1-26.213/117-2013; № 130-ріш у справі № 1-26.213/118-2013; № 131-ріш у справі № 1-26.213/120-2013, якими за одне й те ж порушення законодавства про захист економічної конкуренції до скаржника неодноразово застосовувалися значні санкції.

Не з'ясувавши відповідних обставин та не перевіривши їх належними і допустимими доказами, суди припустилися неправильного застосування наведених норм ГПК України, а відтак у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі Закону.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, відповідно до пункту 3 статті 1119 і частини першої статті 11110 ГПК України рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.02.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 зі справи № 915/2348/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій